Інтерсексуальність: що це таке?
Інтерсексуальність охоплює ситуації, коли хромосомний, гонадний або анатомічний розвиток статі людини є нетиповим. Іншими словами, статеві ознаки (органи, гормони, хромосоми тощо) не вписуються в традиційне уявлення про «чоловіче» чи «жіноче» тіло. У цьому контексті також застосовують поняття «варіації статевого розвитку», підкреслюючи різноманітність можливих комбінацій ознак.
Попри поширену помилкову думку, інтерсексуальність не обмежується лише двозначністю зовнішніх статевих органів. Існує понад сорок різноманітних варіацій, які можуть стосуватися:
- Хромосом (наприклад, синдром Клайнфельтера, синдром Тернера),
- Статевих залоз (яєчників, яєчок, гонадних тканин нетипової будови),
- Внутрішніх статевих органів,
- Зовнішніх статевих органів
- або рівня гормонів.
Наприклад, людина може мати каріотип XY (зазвичай пов’язаний із чоловічою статтю), але при цьому зовнішні ознаки виглядають жіночими, а статеві залози не належать ані до типових яєчників, ані до типових яєчок. Або ж навпаки — при каріотипі XX може бути збільшений клітор, який медичні стандарти вважають «занадто великим».
Природний варіант, а не розлад
Інтерсексуальність — природний і здоровий варіант розвитку. Це не захворювання саме по собі, хоча історично медичні протоколи передбачали якнайшвидше «виправлення» зовнішніх органів у новонароджених, щоб надати їм «чоловічої» або «жіночої» ознаки. Такі ранні хірургічні втручання нерідко здійснювалися без інформованої згоди і могли призвести до тяжких наслідків: хронічних болів, втрати сексуальної чутливості, психологічної травми та безпліддя.
Сьогодні інтерсекс-люди відстоюють право на тілесну недоторканність і самовизначення, виступаючи проти нежиттєво необхідних операцій у ранньому віці. Вони пропонують відкласти втручання, доки сама людина не досягне повноліття та не зможе надати усвідомлену згоду.
Самовизначення та гендерна ідентичність
Інтерсексуальність не визначає гендерної ідентичності. Людина може вважати себе чоловіком, жінкою, небінарною особою або мати будь-яку іншу ідентичність — це не залежить від конкретних статевих ознак. Тому важливо, аби інтерсекс-особи мали можливість досліджувати та відстоювати власну ідентичність без стороннього тиску чи втручань.
Повага, підтверджувальна мова та відсутність нав’язливих запитань
Психологу, сексологу, лікарю та іншим дотичним фахівцям потрібно:
- Уникати образливої термінології на кшталт «аномалія» або «розлад», віддаючи перевагу визначенням «варіації статевого розвитку» чи «інтерсексуальність».
- Не ставити незручних запитань щодо анатомії людини, які не мають стосунку до безпосередньої проблеми чи ситуації.
- Фокусуватися на досвіді і потребах клієнта, а не на спробах «розв’язати» або «відкоригувати» його тіло.
- Використовувати ресурси та знання, які пропонують самі інтерсекс-особи.
Якщо людина звертається із запитаннями щодо гендерної ідентичності, ваша роль — надати простір для дослідження та допомогти відчути впевненість у власному виборі.
Отже:
- Інтерсексуальність — це природний спектр нетипового розвитку статевих ознак.
- Є понад 40 різних варіацій, що можуть стосуватися хромосом, статевих залоз, гормонів, внутрішніх і зовнішніх статевих органів.
- Втручання в дитячому віці без інформованої згоди може спричинити серйозні фізичні та психологічні наслідки.
- Асоціації інтерсекс-осіб борються за заборону ранніх операцій, право на тілесну недоторканність і можливість обирати власну ідентичність.
- Для фахівця важливо використовувати коректну лексику та уникати інвазивних запитань.
- Інтерсексуальність не визначає гендер: людина може ідентифікуватися чоловіком, жінкою або мати небінарний статус незалежно від будови тіла.
Порушуючи тему інтерсексуальності у своїй роботі, ви допомагаєте зламати бар’єри та стигматизацію, підтримати людей на шляху прийняття власної ідентичності та зрештою зробити наш світ трішки добрішим і інклюзивнішим.
Список використаних джерел та рекомендованої літератури
Bastien-Charlebois, Janik (2012). Ni Eve ni Adam: une histoire intersexuée. Montréal: XYZ Éditeur.(French-language monograph discussing intersexuality from a sociological perspective.)
Foucault, Michel (Ed.) (1980). Herculine Barbin: Being the Recently Discovered Memoirs of a Nineteenth-Century French Hermaphrodite. New York: Pantheon Books.(Includes the personal writings of Herculine Barbin, providing historical insight into intersex experiences.)
Karkazis, Katrina (2008). Fixing Sex: Intersex, Medical Authority, and Lived Experience. Durham, NC: Duke University Press.(Explores medical practices and personal narratives related to intersex individuals, examining ethical and social dimensions.)
Reis, Elizabeth (2009). Bodies in Doubt: An American History of Intersex. Baltimore: Johns Hopkins University Press.(A historical overview of how intersex has been perceived and treated in American society.)
Human Rights Watch (2017). “I Want to Be Like Nature Made Me”: Medically Unnecessary Surgeries on Intersex Children in the US. (Report examining the impact of non-consensual surgeries on intersex children and advocating for bodily autonomy.) Available at: https://www.hrw.org/report/2017/07/25/i-want-be-nature-made-me/medically-unnecessary-surgeries-intersex-children-us
Amnesty International (2017). “First, Do No Harm”: Ensuring the Rights of Children with Variations of Sex Characteristics in Denmark and Germany. (Investigation into the legal and medical treatment of intersex children, calling for protective legislation.) Available at: https://www.amnesty.org/en/documents/eur01/6086/2017/en/
Dreger, Alice Domurat (1998). Hermaphrodites and the Medical Invention of Sex. Cambridge, MA: Harvard University Press. (Historical perspective on how medicine has shaped societal perceptions of intersex bodies.)
(с) Президент Міжнародної асоціації психологів та консультантів із сексуальної освіти, магістр психології, педагогіки, спеціальної освіти, клінічний психолог, сімейний психолог, сексолог - Максим Журавський